www.pups-market.ru

Ну і що, що в братика синдром Дауна. Я його люблю за те, що він є!

З великою радістю публікуємо статтю від Друзів Полтавського Ліхтаря з сонячного Херсону про сонячну дитину.

Мене звуть Катя, мені 18 років. Я живу в місті Херсоні. У великій і дружній багатодітній сім’ї. 12 липня 2012 в нашій сім’ї з’явилося сонечко. У Артемка трисомія по 21- ій хромосомі. А по-простому – братик з синдромом Дауна. Але для мене він не хворий, він особливий!
Артемко також, як і всі “звичайні” дітки, любить грати, гуляти на вулиці. Темочка найбільше подобаються машинки і кульки, ще він любить великі м’які іграшки.
Я люблю Артемка дуже сильно, він заряджає своїм позитивом і теплом. Він неймовірно добрий чоловічок. Коли дивишся на нього, не можна не посміхнутися йому у відповідь його ж теплою посмішкою.
Два роки тому моя мама і ще матусі всієї Херсонської області об’єдналися і створили організацію “Сонячні діти Херсонщини”. Нашій організації зовсім мало років, а про нас вже знають у багатьох містах України.
Ну і що, що в братика синдром Дауна. Я його люблю за те, що він є! Багато хто говорить, що дитина з синдромом Дауна народжується у людей старшого віку або якщо це перша дитина. Але ми руйнуємо цей міф. У нашій організації є молоді матусі і матусі старшого віку. І є сім’ї в яких “сонечко” – друга, третя чи п’ята дитина.
Також існує міф, що сонячні діти не можуть навчатися. Неправда! Вони навчаються, тільки якщо займатися ними. У нашій організації є хлопчик, який знає англійську мову.
Ще один міф про те, що діти з синдромом Дауна народжуються тільки у людей, що зловживають алкоголем, тютюном та наркотиками. Неправда! Багато матусь абсолютно здорові.в братика синдром Дауна
“Звичайні” дітки дуже добре гуляють з Артемом. Спілкуються, дружать, граються. І взагалі Артемко дуже товариський і позитивний малюк. В організації я люблю всіх діток, не тільки свого братика.
За статистикою з 2007 по 2014 рік в Херсонській області народилася 101 дитина з синдромом Дауна. Найбільш позитивне, що зі 101 дитини всього лише 7 залишилися в дитячих будинках, а всі інші виховуються в сім’ях. По Україні це один з кращих показників. В основному цих дітей залишають в дитячих установах…
Раніше в місті Херсоні люди не дуже добре ставилися до діток і взагалі до людей з синдромом Дауна. Але останнім часом я помічаю, що ставлення змінюється. Мені дуже приємно спостерігати, що в маршрутці, помітивши дітей з синдромом Дауна, вже починають посміхатися і веселитися разом з ними.
Дитячий центр “Азбука” безкоштовно надав приміщення, в якому з “сонячними” дітьми працюють психологи і дефектологи. Тут діти займаються ручною працею – ліплять, клеять, роблять аплікації, малюють. Вони дізнаються тваринний світ, знайомляться з природою, їх навчають, навичкам самообслуговування, як правильно розмовляти, одягатися.
Ну і що, що в братика синдром Дауна. Я його люблю за те, що він є! Наші діти пройшли реабілітацію в київському Центрі стимуляції мозку. Вся Україна збирала гроші для того, щоб вони змогли випробувати нову методику лікування. За це велике спасибі благодійному фонду “Захист”. Вони створили чудовий проект “Я – дитина! Я – не синдром Дауна!” на Українській біржі благодійності. Завдяки йому ми змогли отримати спортивно-ігрове дитяче обладнання в наш центр, гроші на який також допомагали збирати усією країною.
Організація “Сонячні діти Херсонщини” відкрита для всіх і з радістю приймає будь-яку допомогу. У нас 26 сімей, але ми не вважаємо членами нашої організації тільки їх. Фактично наша організація налічує близько 80 членів – це батьки, це наші друзі, підприємці, які з нами співпрацюють. Ми запрошуємо всіх бажаючих на наші заходи – щоб люди могли стати членами нашої організації, нашими друзями, співпрацювати з нами.
Моя мама Ірина Ханікова – глава організації “Сонячні діти Херсонщини”, а я її помічниця. Заради чого я займаюся цим? Та просто хочеться, щоб люди були толерантними. Я займаюся волонтерством заради зміни ставлення людей до цих діток.
Ну і що, що у братика синдром Дауна, він мій. І цим все сказано! Я його люблю за те, що він є, а не за те який він.
Катерина Ханікова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ради чего я занимаюсь этим? И просто хочется, чтобы люди были толерантнимиЯ занимаюсь волонтерством ради изменения отношения людей к этим детям.
Ну и что, что у брата синдром Дауна, он мійІ этим все сказано! Я его люблю за то, что он есть, а не за то какой он.
Екатерина Ханікова

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter..

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Комментарии

Наши пользователи

Аватар пользователя Avgustina
Аватар пользователя Anne
Аватар пользователя Zak2009
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Marinka
Аватар пользователя Kreams

Интересное

Многие считают, что шопинг — это своего рода антистрессовая терапия: покупка понравившихся вещей успокаивает и умиротворяет. Возможно, это и так. Если только вы не героиня голливудской комедии про успешную красотку. На деле же поход по магазинам превращается в настоящую гонку на выживание: найти такое же платье, «только с перламутровыми пуговицами», своего размера и за подходящую цену возможно точно так же, как встре...