www.pups-market.ru


Коли моя Кума зібралася перший раз в заміж, теж був лютий. З тією лиш різницею, що не +3 і тече зверху й знизу, а -33 і нічо не текло, бо бурулькалося на ходу й на льоту. Нам ледь-ледь виповнилося по 17, а вже замайоріла свайба, та ще й на почві майбутнього декрету. Ну таке буває. Сашко грав на тромбоні чи там на валторні, вже й не згадаю, мав сиплий голос і цілий арсенал масних анекдотів. Кума віртуозно виконувала на фортепіано вальси Шопена, мала абсолютний слух і тонку душевну організацію. Які зірки в небі посприяли дуету сиплої валторни й вишуканих вальсів, невідомо. Та на музловських дискотеках і не таке буває.
Весілля рішили гуляти на бАтьківщині нареченого, в Червонозаводському Лохвицького району – там обіцяли харошу бенкетну залу, та й самогон щоб до Полтави не везти, все на місці.
За день до торжества ми з Кумою та ТьотьНіною, майбутньою Сашковою тещею, рушили в далеку дорогу. Їхали ми якимось страшним паровозом-кукушкою з півторагодинною зупинкою в Ромодані. 94 рік, вагон не опалюється ніяк, дерев’яні лави, повний треш, короче))) Кума на фоні токсикозу то плаче, то регоче. Ми з ТьотьНіною її в цьому підтримуємо))) та й поводів було предостатньо. Візьмемо навіть плаття. Хотілося вишукане й легке як сонатіна редієзмажор Баха, а майбутній наречений купив з фатіновим стоячим коміром, щедро обсипаним сантиметровими в діаметрі кульками пінопласту. У тромбоністів своє бачення краси, да.
З місцевою парикмахершою наречений теж домовлявся сам, ну манікюр Кума вже самотужки собі малювала, бо майбутнього чоловіка не треба дуже грузить напередодні відвідин РАГСу. Ще, правда, лишалося відкритим питання весільного букету… З Полтави везти в кукушці з короткими перебіжками при мінус 33 якось не годиться – хоч в модну бутоньєрку пхай, хоч в “Полтавський вісник” замотуй. Утім Сашко заспокоїв – в свата троюрідного дядька цілА оранжерея. Цвітів там, як гуталіну!
Зістрибнули ми з кукушки (Сашко галантно подав руку Кумі, старший дружба – мені, ТьотьНіна з клумками зповзала по обледенілих сходах сама) і побачили…
Нічо не побачили, все було біле, куди не кинь оком. Такого відчуття Крайсвіту в мене не було більше ніколи в житті, навіть в глухому Занзібарському лісі. От знаєте, коли дивишся на це біле і всім нутром відчуваєш, що там де воно закінчується, справжнісінький обрив у прірву космосу. …. Даааа….. Мене поспіхом відтягли від міжгалактичного урвища і повезли в цивілізацію. В кожному вікні цивілізації стовбичили конструкції з 10-літрових бутилів і шлангів-трубочок. Ага, цукровий і спиртзавод в одному смт, шо_ти_шутіш, як казала моя бабуся.
Зайшли до хати. Апарати гостинно підморгували нам з вікна кухні й великої кімнати. Але не всі тут були раді гостям… Майбутня Кумасіна свекруня видалася мені такою ж огрядною і іржавою в душі, як холодильник “Юрюзань 2-М”. (Ну так воно з часом і підтвердилось, але не будемо зараз про це). Після нетривалого обміну любєзностями, ми поїхали на оглядини бенкетної зали. Кума одразу перехотіла йти в той заміж і ми з ТьотьНіною стримали її тільки сакраментальним “що люди скажуть“.
До торжества лишалося менше доби, а нам ще треба було прикрасити шаріками бомбосховище (тьху… бенкетну залу), порозвішувати плакати ЩастяМолодим і якомога елегантніше прикрасити червоною атласовою стрічкою трилітрову банку (ну ви ж знаєте для чого, да? Не кажіть шо нє, бо я розстроюсь так, як коли Еліз спитала “ма, а як ти була маленька, телевізори вже придумали?”).
Настав вечір, Кума намагалася зловити міжтоксикозний дзен, а в мене розболівся зуб. Якийсь родич (не пам’ятаю з чийого боку) виявився стоматологом і сказав, що у мене пульпіт. Можна покласти на хворе місце шматочок сала, з’їсти анальгін, ну а в Полтаві вже вирвати зуб. З шматком сала в роті я прасувала свій найкрасивіший наряд – щось малиново-синтетичне в рубчик, по низу дві оборочки. Дуже пасувало до Кумасіних пінопластових кульок. Ізюмінкою мого костюму дружки був золотий пасок у вигляді змії, який за бешені гроші ми з мамою купили на Краківському ринку у Львові (з американської посилки, сказали нам). Зуб відпустив і ми ще трохи пошушукалися на ніч глядя.
Я відкрила Кумі свою велику тайну-мрію, вона подивилася на мене як на умалішонну, ну слово стримала – фату наприкінці гучного застілля і запальних танців кинула так, що вона дісталася саме мені (тоді ще букет не кидали, це ж ще була ера трилітрової банки, ви ж пам’ятаєте…)
До речі про букет. Щойно я встигла настрополити собі чолку-карлсон (ні, не цукровим розчином, лак “Прєлєсть”), наречений привіз місцеву парикмахершу. Вона потягла Куму до спальні – робити зачіску в стилі Раїси Кириченко, а ми з Сашком поїхали в оранжерею свата троюрідного дядька. Серед сотні горщиків з землею ми знайшли двадцять, в яких щось зеленіло. Але то були не квіти, – тіко листя й стебла. Ми дуже ризикували везти знайдені нами дві з половиною кали Кумі, бо вона знов могла перехотіти йти в заміж. Тож всю дорогу назад я хекала на калопуп’янок в надії, що він зігріється і розквітне, але марно…
свадьба
День торжества я пам’ятаю дуже смутно. Точно знаю, що Кума забила на букет, бенкет і бомбосховище, оточивши себе аурою спокою і пофігізму. Певно тоді вже почала здогадуватись що в заміж, то не обов’язково назавжди. Було -33, до мого малиново-синтетичного щастя були якісь такі ж красіві босоніжки ну й тілесні колготи. Кума куталася в мєхову накидку кольору айворі, а в мене з теплого була тільки фіолетова болонєва куртка з рукавами летюча миша. Не буду портить фотки, вирішила я, і посиніла на першому ж завязуванні голубих і рожевих стрічок на дерев’яному лелеці десь на галявині Червонозаводської лісопОлоси.
Мене врятував… Ну ви здогадуєтесь… Так, самогон. КріпкИй, чистий як сльоза і голова_на_ранок_не_болить, самогон. У весільному кортежі мені виділили цілу задню сідушку в якійсь дев’ятці кольору мокрий асфальт. Коли треба було покладати кудись квіти, фоткатись в лісі (дружка, підкидай плаття нєвєсті, тіпа це вітер, і бігом тікай, шоб в кадрі не було твоїх рук) чи чіпляти амбарний замок на якомусь хиткому МісточкуКохання, я включалась, хапала легенями крижане повітря і була повноцінним учасником свята. В салоні дев’ятки ж на мене чекала завітна кружечка, дбайливо наповнена цілющим напоєм старшим дружбою.
На вечір самогонна анестезія вивітрилася, я ладна була сама вирвати собі зуба, всю ніч стогнала, і на ранок було прийнято рішення відправити мене кукушкою назад до Полтави.
… За якихось півроку зачіска в стилі Раїси Кириченко вже була під моєю власною фатою))) але то вже зовсім інша історія.
А зараз буде постскриптум в дусі церемонії вручення Оскара: “За натхнення, завдяки якому я написала цей есей, я дякую…. ні, не лютневому похмурому дню. Дякую … холодильнику Юрюзань 2-М, який я вимушено споглядала впродовж 10 хвилин в фізкабінеті обласної стоматполіклініки”.
холодильникЛедь не забула… З тим зубом все гаразд, на місці й досі. І більше ніколи не болів. В Червонозаводському ж бо в кожній хаті своя аптечка 

Наталія Рудько

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поэтому всю дорогу обратно я хекала на калопуп'янок в надежде, что он согреется и расцветет, но тщетно...
свадьба
День торжества я помню очень смутноТочно знаю, что Кума забила на букет, банкет и бомбоубежище, окружив себя аурой покоя и пофігізмуПевно тогда уже начала догадываться что в замуж, то не обязательно назавждиБуло -33, до моего малиново-синтетического счастья были какие-то такие же красивые босоножки ну и телесные колготиКума куталася в мєхову накидку цвета айвори, а у меня из теплого была только синяя болоньевая куртка с рукавами летучая мишаНе буду портить фотки, решила я, и посинела на первом же завязуванні голубых и розовых лент на деревянном аисту где-то на поляне Червонозаводской лесополосе.
Меня спас... Ну вы догадываетесь... Да, самогонКріпкИй, чистый как слеза и голова_на_ранок_не_болить, самогона свадебном кортеже мне выделили целую заднюю седушку в какой-то девятке цвета мокрый асфальтКоли надо было возлагать куда-то цветы, фоткаться в лесу (дружка, підкидай платье нєвєсті, типа это ветер, и бегом беги, чтобы в кадре не было твоих рук) или вешать амбарный замок на каком-то шатком МісточкуКохання, я включалась, хватала легкими ледяной воздух и была полноценным участником святаВ салоне девятки же меня ждала заветная кружка, заботливо наполненная целебным напитком старшим дружбой.
На вечер самогонная анестезия выветрилась, я готова была вырвать себе зуб, всю ночь стонала, и на утро было принято решение отправить меня кукушкой обратно в Полтаву.
... За каких-то полгода прическа в стиле Раисы Кириченко уже была под моей собственной фатой))) но то уже совсем другая история.
А сейчас будет постскриптум в духе церемонии вручения Оскара: “За вдохновение, благодаря которому я написала это эссе, я благодарю...нет, не мрачном февральском днюДякую ... холодильнике Юрюзань 2-М, который я вынужденно наблюдала в течение 10 минут в физкабинете областной стоматполиклиники”.
холодильникЧуть не забыла... С тем зубом все в порядке, на месте и досіІ больше никогда не болівВ Червонозаводском ведь в каждом доме своя аптечка

Наталья Рудько

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter..

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Комментарии

Наши пользователи

Аватар пользователя Kreams
Аватар пользователя Zak2009
Аватар пользователя Avgustina
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Marinka
Аватар пользователя Anne

Интересное

Иметь много обуви мечтает каждая представительница прекрасного пола. В том случае, если вы решили выбрать обувь или аксессуары, то найти необходимые модели можно уже сейчас, на сайте нашего интернет-магазина https://online-obuv.ru/catalog/brands/b/baldinini/. У нас представлена только качественная продукция от такого знаменитого бренда, как Балдинини, среди которой каждый из вас непременно сможет подобрать нужный для...