www.pups-market.ru

Кожного ранку ми прокидаємося і навіть не знаємо, що нас очікує в майбутньому. Вважаємо, що зміни самі приходять і нічого для цього робити не треба. Невпевнені у своїх силах не зможуть реалізувати та удосконалити своє майбутнє, – вони залишаються у нерухомому стані. Для нас випала нагода поспілкуватись з людиною, яка впевнено може привести багато прикладів зі свого життя та довести – немає нічого неможливого, варто мати ціль і не лінитися. А це доволі корисна мотивація! Вітайте! Телеведучий програми «Ранок на Лтаві» телеканалу «Лтава» та ведучий свят Андрій Кадук.
Ким Ви мріяли стати в дитинстві?
Ого, нічого собі, дуже хороше запитання! (ред. – сміється) У дитинстві мріяв стати футболістом. Пригадую, як грав у футбол з хлопцями у дворі, а зараз спостерігаю, що менше стали у нього грати, раніше було більше. Я ще з тих часів, коли не було інтернету. Також, як всі інші, мріяв стати космонавтом, як же без цього. Був період, коли я реально знав найголовніші зірки, які можна побачити небі, навіть, хотів стати астрономом, а зараз складніше розпізнавати. Не астролог в жодному разі! Футболіст-Космонавт-Астроном.
А зараз ви не хочете себе спробувати в цих професіях?
Чесно ні, не хочу, це травматичний вид спорту, тим більше я знаю більше талановитих телеведучих, ніж футболістів (ред. – сміється) от і все. Думаю, якщо так сталося, значить так і треба. Я не вірю у випадковості їх не існує, навіть я вважаю, що зустріч з вами є не випадковістю, а чому ми вже скоро про це дізнаємося.
Чому вибрали професію саме журналіста, теле- і радіоведучого?
У певний період часу змінилися пріоритети, скажімо, в один прекрасний момент сталося так, що друзі сказали: «Ти дуже багато розмовляєш, спробуй себе в якійсь такій сфері». Я вирішив – а чому б і ні?
На вашу думку професія телеведучого може привести до змін?
Це моя суб’єктивна думка, але все-таки думаю, що так може змінити. От, наприклад, велика кількість людей вмикає телевізор і дивиться  телепередачі, хід-паради і, якщо у людини поганий настрій, то відповідно телеведучий може змінити настрій це – перше. Чи зміниться життя, коли розкажеш цікаві факти? Напевно, саме це може надихне на нові стартапи. Наприклад, ти почув,  що у Гвінеї вперше дізналися про інтернет і думає житель Полтави, ось поїду в Гвінею і там буду заробляти, це якщо фінансово.
Скільки ви працюєте в цій сфері? А на телеканалі «Лтава»?
Спочатку пішов на радіо, а потім на телебачення, хоча воно з’явилося раніше та головним стало для мене  радіо… Ще на початку 2000-х.
Виникали моменти, коли під час зйомок були негаразди або щось пішло не так?
Ні, чесно говорячи не було, а от щось цікаве – то дуже часто. Коли прямий ефір потрібно слідкувати за тим, що  говориш. Бо був випадок  говориш одне, а режисери сміються, потім ти передивляєшся і розумієш, що сказав не так як хотів.
Можете згадати якийсь курйозний випадок під час зйомок? Або, можливо, це просто яскравий спогад з досвіду роботи на телебаченні.
Знову ж таки думаю з студійних зйомок курйозний випадків чимало. Наприклад, коли під час спілкування з гостем, цікавим, відомим, ти сидиш, а в тебе, відчуваєш ніби язик занімів. А тут потрібно запитання задавати. І ти думаєш хто б тобі склянку води дав. І ловиш момент, коли тебе не знімають і махаєш руками, показуєш – дайте води. Ще можна згадати як оператори лазили по підлозі, щоб зняти з різних ракурсів, щоб картинка була гарною потрібно було так зняти. Такі яскраві або курйозні випадки виникають  постійно.
У якій телепередачі хотіли б ще спробувати себе?
«Орел та Решка». Знаєте, я дуже важкий на підйом, мене сім’я завжди намагається кудись відправити мандрувати, а в мене з цим складніше. А от коли це телепередача, – закинули кудись в гори і ти не знаєш, що робити.
Чи довелося вам переборювати страх перед камерою?
Один відомий ведучий досить поважного віку сказав багато років тому: «Я навіть зараз виходжу на сцену і переживаю, тому що якщо ти не хвилюєшся за свій виступ, то на сцену виходити не варто…». Я переборював раз, п’ять, десять раз вийшов на сцену, і так потрохи переборов страх перед камерою. Я думаю, що існує тільки або я не хочу, або я хочу собі доказати що я зможу. Зустрічав я таких людей, які говорили я не можу зробити тому що, вони вигадують собі щось, бо не хочуть нічого робити просто не мають бажання.
Які у вас секрети бадьорих ранків? Оскільки люди  ще тільки прокидаються, а ви вже у прямому ефірі? Як ви звикли до такого графіку?
Буду казати відверто, я класична сова,  хоча потрібно для роботи прокидатися не пізніше п’ятої ранку, навіть раніше, щоб зібратися, і вже о шостій бути на роботі. Секрети моїх ранків – це музика, я страшний меломан, полюбляю дуже багато різної музики, але зранку мене бадьорить класичний західний рок.   А головне – прокидатися з гарним настроєм і говорити: «Сьогодні буде чудовий день, я впевнений у цьому!». Все залежить від застанови, це як, знаєте, склянка наполовину пуста, потрібно просто вірити, що все буде добре. Я дуже довго не міг звикнути до того, що я працюю у ранковій програмі і треба прокидатися так рано, – це дуже складно.
Нам відомо, що ви працюєте ще ведучим свят. Робота нелегка, оскільки замовники – люди з власним баченням свого свята. Як важко знаходити компроміси переконувати у чомусь?
Перший такий захід я провів п’ятнадцять років тому. Не буду хизуватися кількістю, але скажу, що з того часу багато чого змінилося. Зараз на тебе самого вони виходять, чітко знають, що ти потрібен, тому співпадає думка і легко співпрацювати.
Поділіться секретом свого успіху.
Я думаю, що найголовніше – вірити в себе, не лінуватися та самовдосконалюватися.
Які плани маєте на майбутнє?
Хочу відвідати Нью-Йорк, Мюнхен, Мельбурн.
Наприклад Мюнхен, бо там у мене дуже добрий знайомий; Мельбурн, бо там є родичі, з якими я можу побачитися тільки в режимі skype, хотілося б зустрітися з ними. Хочу в майбутньому розвиватися, вдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому та стати кращим, ніж я зараз є.
Зміни роблять нас кращими, тому не лінуйтесь і ви побачите результат. Не бійтеся прощатися з негативними звичками, а цей час заощадити на самореалізацію та підкорення того, що раніше було недосяжним.
Анастасія Міняйло
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

{"args":{"echo":false,"entity":"posts","name":"post","item_id":null,"id":14781,"method":"stars-rating","series":null,"disable_dynamic_load":false,"dynamic":true},"method":{"disable_rating":false,"allow_super_admin":true,"allow_user_roles":["administrator","editor","author","contributor","subscriber"],"allow_visitor":true,"allow_author":false,"template":"default","alignment":"none","responsive":true,"distribution":"normalized","rating":"average","style_type":"font","style_name":"star","style_size":30,"font_color_empty":"#dddddd","font_color_current":"#ffff00","font_color_active":"#dd0000","style_class":"","labels":["Poor","Bad","Good","Great","Excellent"]}}

Please wait...

.

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Комментарии

Наши пользователи

Аватар пользователя Marinka
Аватар пользователя Kreams
Аватар пользователя Avgustina
Аватар пользователя Anne
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Zak2009

Интересное

Немного истории Люди всегда мечтали парить над землей, и первую обувь на каблуке носили знатные мужчины, чтобы подчеркнуть статус и буквально возвыситься над остальными. В Европе каблуки закрепились в моде к 14 веку благодаря двум преимуществам: во-первых, они удобны для верховой езды (фиксируют ногу в стремени), во-вторых, практичны на грязных улицах (помогают перейти лужи). Будучи частью гардероба дворян, каблуки п...