www.pups-market.ru

За вікном ХХІ століття –  ера у якій йде розвиток навігацій, електроніки, культури. Ті далекі віки, де лицарі змагалися за честь, кохання, потім війни за шмат території, як за здобич пройшли й мали б на психічному та соціальному рівні дати поштовх більш раціональним діям, аніж ірраціональним; спонукати до мирного і згуртованого світу.
Чому минуле нас постійно придушує своїми спогадами? Чому воно кличе нас за собою та тягне в оману? Зараз соціальні й політичні зміни впливають на населення більше ніж розвиток культурний та інноваційний.
На вулицях Полтави звучить відгомін старого. Чуються фрази «Політика СРСР була краще» ; «А пам’ятаєш ми на п’ять гривень могли купити…» . Сучасне суспільство за браком стабільності в країні, починає порівнювати тодішнє з теперішнім. Що ж стає причиною вихваляння минулого та політичних поглядів Радянської України?
По допомогу ми звернулися до психолога-практика Юлії Костенко.
На скільки підвищення тарифів, рівень заробітної платні, який залишився на тому ж самому місці, що й десять років тому, не визначеність у своїх політичних поглядах держави (події 2013 року),  впливають на самосвідомість населення, та чи змінюється цей вплив під час неоголошеної війни?
– Будь-які зміни дорослою людиною сприймаються важко. Тим більше, якщо це позначається в переважної більшості на гаманці. У сучасного українця, котрий має ієрархію цінностей, сформовану на засадах націоналізму, реальної історії країни , роду та культурних традиціях, ніколи не виникало питання щодо напрямку розвитку держави (враховуючи події 2013 року). Мова про Митний союз йти не могла.  Звичайно, зубожіння населення і стан війни, коли не задоволені первинні потреби в їжі та безпеці, не сприяють розвитку над свідомості української Нації. Навпаки, частина люду, що жила за принципом «як господар скаже» скочуються до первинного споживацтва, не продукуючи нічого, затягуючи державу в безперервну економічну та освітню кризу, – говорить пані Юлія.
Себто, реалії минувшості свіжої історії навпаки сприяють над свідомості української Нації. Але ж чому відгомін, ехо минулого змушує порівнювати й називати те –«прекрасним і світлим», а це – «тьмяним й похмурим»?
– Покоління, котрі опинились на зламі епох, завше порівнюють своє життя і самовідчуття з минувшиною та майбутніми перспективами. Людині властиво аналізувати пройдешнє, коли рамки визначаються в суспільному і часовому просторі, – стверджує Юлія Миколаївна.
Доречно зауважила пані Юлія, що «наразі, якість самого життя зазнала разючих змін, адже раніше за них думала і вказувала як жити держава, тепер кожен має платити за власні вчинки й прорахунки. Проте не всі це усвідомлюють, продовжуючи звинувачувати владу, котру самі ж обирають». Якщо ж подивитися на це твердження з ракурсу 90 градусів, то дійсно багатьом людям просто зручно обвинувачувати дійсну владу, хоча своїх зусиль ніяких не зробив. Мабуть банально це говорити, але історія починається з кожного. Якщо ж усі будуть стверджувати «я не я, і хата не моя», то відчуття кинутого не призволяще буде постійно нагадувати про себе й переслідувати.
«Відчуття жертви не полишає свідомість українця, адже так довго і настирливо цю роль вживляли століттями як словом, так і жахом репресій та смерті. Є така штука як Стокгольмський синдром – спочатку ти жертва, а з часом починаєш звикати до свого агресора, виправдовувати насильника, відчуваєш за собою вину, навіть можеш полюбити того, хто з тебе знущався… І раптом тебе звільняють! Як далі жити? Без найбільш значимого об’єкта?», – додає пані Юлія.
Чому ж тоді так важко змиритися з НОВИМ життя?
Конституція УкраїниПані Юлія говорить про людські вади в психології – «рабство».

  • Народжені і виховані в тоталітарній державі мають вади психології рабства! До 1991 року сіра маса жила у відносній псевдо-захищеності. Ілюзії були вживлені каральними органами у свідомість «гражданіна совєцкого саюза». «Розвал», який спіткав люд, став серйозною стресовою ситуацією, коли кардинально змінилась не тільки держава, а ще й звичний устрій життя. І почався важкий процес адаптації до нових критичних умов виживання, коли рішення і відповідальність лягла на плечі кожної сім’ї та окремої людини нової Незалежної України.

Чому ж «оклик» життя Радянського Союзу знаходить місце в сучасності? Порівнюють політичних представників СРСР і політичних представників незалежної України, ціни на різні харчові вироби за часів СРСР і сьогоднішні?
Загалом, тих, хто «уповаєт за харошей жизнью» у союзі умовно можна розділити на три групи зараження синдромом:

  • політичний аспект – маніпулювання скрутним становищем пенсіонерів, їх моральним настроєм, втратою молодості на виробництві
  • виховний аспект – діти, а часом і внуки тих, хто був сліпим адептом комістичної партії чи нащадками НКВДистів, керівної верхівки партії…
  • історичний аспект – люди (переважно середнього та старшого віку), які ще психологічно залишились в тому часі, так і помруть громадянами радянського союзу.

– Відчуття життя не настільки залежить від навколишнього світу, основні показники – це внутрішній світ. То ж коли лампочка зсередини горить чорним – в кімнаті не стане світліше, – констатує Юлія Костенко.

Україна, як держава пережила три революції, які мали своє світобачення, але прагнули до одного – кращого для  країни.Українська державність
“Помаранчева революція – 2004”, була «лагідною» спробою відновити історичну справедливість – дати владу українцям на своїй землі. Але ліберальні методи подіяли частко, і скоро новітня на той час команда Президента була скомпрометована, розсварена з середини. Уже тоді було ясно видно, що у внутрішню і зовнішню політику дуже настирливо втручається сильний сусід, на той момент – ще пасивний агресор. Граючи на соціальних стандартах і знищуючи золотовалютний фонд, заганяючи Україну в шалені міжнародні борги, команда, яка прийшла слідом за лібералами, показала всю «красу» визискування з народу і землі, це виглядало як міні версія радянського союзу». (Юлія Костенко)
Але ж як у всьому, так і в нашому питання можна виокремити як  негативні так і позитивні сторони. Ця медаль двох боків:  СРСР та Незалежної України продовжує напускати мильних пузирів в очі.
“Людська психіка, як екосистема, завше знаходить рівновагу існування, які б не були втручання в її елементи. Але часто страхи, які продовжують навіювати авторитетні джерела, не дають можливостей для змін. Людина призвичаїлася до болю, до дискомфорту, змирилась, що вже нічого не можна зробити, що вона лише маленький гвинтик у величезній Машині Влади. Так було в 20 столітті, так триває й досі”. (Юлія Костенко)
Україна не єдина, яка переживала й досі переживає зміни у державі й її системі. Багато пост радянських держав зуміли знайти вихід, розрізнити темряву від світла, і йти своїм власним шляхом.
«Більшість західних країн, які мали спільне минуле з Україною в 20 столітті, вже стали на ноги й різними темпами, але впевнено йдуть до формування власної нації і відновлення своєї самобутності: Польща, Чехія, навіть Румунія і Молдова!Найбільш дієвими стали кардинальні методи боротьби зі спробами впливу московських пропагандистів на політику і життя цих країн. Так, були танки, пролита кров, врешті навіть смерті заради власної держави.  Це не виправдання, але то шлях боротьби. Агресія радянської Росії найбільше направлена на знищення саме українського народу, тому відновлюватись доведеться ще 50-70 років. Якраз від нашого покоління й залежить – буде Україна Українською, чи знову мучитиметься в тенетах рабства загребущого сусіда». (Юлія Костенко)
Можливо, якщо психічно населення буде наштовхувати себе просто на спогади минулого, а не на повернення того минулого реальна дійсність здаватиметься кроком у щось більше. Ці перепони, які зараз існують у нашій країні  – є усюди. Парадокс цих проблем полягає у тому, що  десь там, за горизонтом жителі тих Європейських країн вважають свою державу кращою, і спонукають своїми діями до кращого, а нація героїчних постатей – мислить про «державу найгіршу».
Влада Михайлик
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

То же когда лампочка горит изнутри черным – в комнате станет светлее, – констатирует Юлия Костенко.

Украина, как государство пережила три революции, которые имели свое мировоззрение, но стремились к одному – лучшего для страны.Українська державність
“Оранжевая революция – 2004”, была «кроткой» попыткой восстановить историческую справедливость – дать власть украинцам на своей земліАле либеральные методы подействовали частично, и скоро новейшая на то время команда Президента была скомпрометирована, рассорившаяся с серединиУже тогда было ясно видно, что во внутреннюю и внешнюю политику очень назойливо вмешивается сильный сосед, на тот момент – еще пассивный агресорГраючи на социальных стандартах и уничтожая золотовалютный фонд, загоняя Украину в огромные международные долги, команда, которая пришла вслед за либералами, показала всю «красоту» порабощения народа и земли, это выглядело как мини версия советского союза». (Юлия Костенко)
Но как во всем, так и в нашем вопрос можно выделить как негативные так и позитивные сторониЦя медаль двух сторон: СССР и Независимой Украины продолжает напускать мыльных пузырей в глаза.
“Человеческая психика, как экосистема, всегда находит равновесие существования, которые бы не были вмешательства в ее елементиАле часто страхи, которые продолжают внушать авторитетные источники, не дают возможностей для змінЛюдина привыкла к боли, к дискомфорту, смирилась, что уже ничего нельзя сделать, что она лишь маленький винтик в огромной Машине ВладиТак было в 20 веке, так продолжается и до сих пор”. (Юлия Костенко)
Украина не единственная, которая переживала и до сих пор переживает изменения в государстве и ее системіБагато пост советских государств сумели найти выход, различить тьму от света, и идти своим собственным путем.
«Большинство западных стран, которые имели общее прошлое с Украиной в 20 веке, уже стали на ноги и разными темпами, но уверенно идут к формирования собственной нации и восстановлению своей самобытности: Польша, Чехия, даже Румыния и Молдова!Наиболее действенными стали кардинальные методы борьбы с попытками влияния московских пропагандистов на политику и жизнь этих країнТак, были танки, пролитая кровь, в конце даже смерти ради собственной государства. Это не оправдание, но то путь боротьбиАгресія советской России больше направлена на уничтожение именно украинского народа, поэтому восстанавливаться придется еще 50-70 роківЯкраз от нашего поколения зависит – будет ли Украина на Украинском, или опять будет мучиться в сетях рабства загребущого соседа». (Юлия Костенко)
Возможно, если психически населения будет наталкивать себя просто на воспоминания прошлого, а не возвращения того прошлого реальная действительность будет казаться шагом в то більшеЦі преграды, которые сейчас существуют в нашей стране – есть усюдиПарадокс этих проблем заключается в том, что где-то там, за горизонтом жители тех Европейских стран считают свою страну лучшей, и своими действиями побуждают к лучшему, а нация героических фигур – мыслит о «государстве худшую».
Власть Михайлик
 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter..

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Комментарии

Наши пользователи

Аватар пользователя Zak2009
Аватар пользователя Kreams
Аватар пользователя Marinka
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Avgustina
Аватар пользователя Anne

Интересное

Действительно, для большинства невест главным атрибутом церемонии бракосочетания являются отнюдь не белые голуби и даже не пара обручальных колец, а именно свадебное платье, все детали которого нередко продумываются еще с детства. Именно поэтому поискам часто уделяется значительная часть времени, а иногда на то чтобы выбрать и купить свадебное платье у будущей счастливой супруги уходят долгие месяцы. Можно сказать,...