www.pups-market.ru

Потрібна європеїзація дорожніх правил в частині, що стосується велосипедів і осіб на роликах

Шлях України в напрямку Європи — це не тільки великі реформи, подолання корупції і економічне зростання, але також зміна десяток тисяч законів таким чином, щоб наблизити їх до європейських стандартів. Кожен з них окремо — це звісно дрібниця, якою на перший погляд не варто перейматися: мовляв, у країні війна, а ви тут про велики і ролики. Однак з таким підходом, на жаль, далеко не заїдемо. Зміни в країни і практичний вимір євроінтеграції починається з дрібниць, таких як ось ця — зміна закону про дорожній рух.
Бути як Відень або Копенгаген
Одразу заспокою: ні, зміни цього закону не вимагає ніхто з-зовні. Воно Європі, Америці і західним кредиторам якраз байдуже — буде чи ні в Україні надалі совковий закон, який не дбає належним чином про пішоходів, віддає перевагу автотранспорту, майже не помічає велосипедистів і зовсім не помічає існування ролеристів (це при тому, що на Заході велосипеди і ролики — не тільки спорт, але і екологічний спосіб пересування, також у дорозі на роботу чи закупи). Це ж вам не закон про запобігання корупції, захист персональних даних чи охорону прав меншин, які є частиною європейської законодавчої бази, яку Україна просто МУСИТЬ прийняти. А ось чи будуть в Україні велодоріжки як у Європі — чи культ автомобіля (найкраще дорогого, крутого) як в Росії — це вже справа самої України, її репутації і якості життя самих українців.
Однак, таки варто брати приклад з тих країн, в яких ВВП на душу населення та рівень зарплат (а також якість життя) в рази вищі, ніж в Україні. Таким питанням є транспорт, а також пов’язані із цим речі, як інфраструктура, звички людей (спосіб, у який вони дістаються на роботу) та дорожнє законодавство.
В більшості посткомуністичних країн прийнялося вважати, що машина — це круто. А дорога машина — це ознака особистого успіху людини. Інакше у Європі, де навіть заможні і успішні люди дуже часто обходяться без власного автомобіля, їздять на громадському транспорті, ходять пішки, їздять на роботу навіть не то що на велосипеді, але також, в останніх роках щораз частіше — на роликах.
В Берліні, Відні, Копенгагені — менше автомобілів на душу населення, ніж у Львові чи Києві. І це зовсім не тому, що мешканці цих міст — бідні і не можуть собі дозволити машину. Радше навпаки.
Спочатку пішохід, потім велосипедист і ролерист, далі — громадський транспорт, а на кінці автомобіль
Європейські міста (і країни) побудовані за чітким принципом: держава всіляко заохочує перш за все до того, щоб люди ходили пішки, навіть якщо це трохи далеко (допустимо, 3-4 км). Пішохід має абсолютний пріоритет, саме з думкою про них будують міську інфраструктуру в більшості найбільш розвинених міст такої Австрії, Німеччини чи Скандинавії.
На другому місці є екологічні засоби особистого транспорту: ровери, ролики і подібні. Звідти і сотні кілометрів велодоріжок в кожному великому західноєвропейському місті (а також між містами), на яких — увага!!! – ровери мають першість над водіями машин. Далі в рейтингу пріоритетів іде громадський транспорт. Однак тут важлива увага: коли пересічний львів’янин хоче дістатись з-під Опери в район головного вокзалу (і притому немає сумки і ніде не спішиться), як правило їде туди на трамваї, маршруткою або на таксі (чи власною машиною). Німець, австрієць чи скандинав радше пройде цю відстань пішки — це ж недалеко, а здорово і приємно (інша річ, якщо спішиться — тоді дійсно візьме таксі). Ось головна різниця у менталітеті, причому якраз на прикладі Львова видно, що ці звички міняються, саме в напрямку європейських (зокрема, маю на увазі популярність ровера).
Аж на кінці списку пріоритетів і прав є водії. Вони мусять зупинятися і пропускати всіх: пішоходів, велосипедистів, ролеристів, автобуси і трамваї. В Україні — точно навпаки.
Ровер — в Україні не транспортний засіб. Інакше ніж у Європі
А тепер повернімося до згаданого українського Закону про дорожній рух. Стаття 14. Учасники дорожнього руху. „До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.” – читаємо. Значить — велосипедист не є пішоходом (і добре), однак він також не є транспортним засобом. Це зовсім інакше, ніж у країнах Євросоюзу, де учасники дорожнього руху діляться на три групи: пішоходів, керуючих транспортним засобом та пасажирів транспортного засобу.
А до керуючих зараховуються водії та велосипедисти. Отже, велосипед — це транспортний засіб. Кажете, це все тільки питання назви, без практичних наслідків? Не зовсім. Факт, що згідно з українським законодавством велосипед не є транспортним засобом, означає, що велосипедисти не мають права перетинати дорожні пункти пропуску з Польщею чи Словаччиною, на яких не споруджено окремої смуги для пішоходів і велосипедистів. Тобто не можуть проїжджати разом із водіями машин через Краковець, Раву Руську, Ужгород, Смільницю, Ягодин, Устилуг, Грушів, адже всі ці пункти пропуску мають категорію: “для дорожніх засобів”.
Причому польська Прикордонна служба підкреслює, що з їхнього боку немає проблем, вони велосипедиста пропустять, адже згідно з польським законом велосипед — це транспортний засіб на рівні з автомобілем. В Україні — ні, це окрема категорія, ні то пішохід, ні транспортний засіб.
Ролеристи в українському законі не існують. А вони є!
Друга річ — український закон зовсім, ні одним словом не помічає осіб на роликах. Наче їх не існує. Можна тільки здогадатись, що ролеристи — це просто пішоходи, які не мають жодних прав. Зокрема, вони не можуть користуватись велодоріжками, яких і так в Україні мало, але ж вони поступово з’являються, особливо у Львові. Тому законодавче вирішення питання ролеристів — може не потреба номер один у цій країні, але ж якщо таки вирішили йти у Європи, варто цим зайнятися.
Причому не слід особливо звинувачувати тут Україну в тому, що про це раніше не подумали, адже європейські країни тільки недавно почали регулювати рух ролеристів — раніше їх також не помічали або ігнорували. Ось наприклад Польща тільки зараз збирається внести зміни до свого закону про дорожній рух і додати до нього визначення ролериста як окремої підкатегорії пішохода, який проте окрім пішохідної інфраструктури (тротуари), матиме також право користуватись велодоріжками. Зразком для цих змін має бути словацький закон, який варто скопіювати (найкраще в цілому, без змін) також в Україні.
Нижче — уривок зі словацького закону про дорожній рух в частині, що стосується ролеристів, разом із перекладом на українську мову. Зверніть увагу, що ролеристам і їх взаєминам із пішоходами та велосипедистами словаки приділяють більшу увагу, ніж український закон — велосипедистам.
ZÁKON o cestnej premávke a o zmene a doplnení niektorých zákonov — Закон про дорожній рух та про зміну і доповнення деяких законів
§2
Визначення основних понять
f) Пішоходом є учасник дорожнього руху який рухається пішки; пішоходом є також особа, котрі наприклад пхає або тягне санки, дитячу коляску, Інвал́ідний віз́ок або ручний візок з цілковитою шириною, яка не перевищує 600 мм, особа, котра переміщується на лижах, роликах, скейтборді або подібному спортивному устаткуванні, за допомогою механічного або електричного візка для інвалідів та особа, котрі веде ровер або мотоцикл або веде тварини.
§51
(5) Особа, котра переміщується по тротуарі на лижах, роликах або подібному спортивному устаткуванні, зобов’язана користуватись правою стороною тротуару, причому не можу загрозити ані обмежити інших осіб, котрі користуються тротуаром.
(6) Особа, котра переміщується по тротуарі на лижах, роликах або подібному спортивному устаткуванні зобов’язана слідкувати за ситуацією в дорожньому русі та не може створити загрозу ані обмежити інших учасників дорожнього руху. Якщо дорожнім знаком встановлено доріжку для осіб, які користуються спортивним устаткуванням (наприклад доріжка для ролеристів — є такі, окремі від велодоріжок! — редакція), ті особи зобов’язані такою доріжкою користуватись.
§54
(7) Велодоріжкою може користуватись також особа, котра переміщується на роликах, лижах або подібному спортивному устаткуванні, якщо не обмежить ані не загрозить безпеці велосипедистів.
Не все втрачено: зміни почнімо зі зміни закону. Найкраще — просто скопіюймо словацький закон про дорожній рух
Вищенаведений приклад показує, наскільки далеко від Європи зі своїми правилами дорожнього руху та вуличною практикою є Україна. На 25-річчя незалежності Україна тільки починає будувати велодоріжки, причому тільки в окремих містах (Львів, Вінниця тощо). Львів — це притому світла європейська зірка у цьому питанні, хоч і він знаходиться тільки на початку шляху — в цьому місці, в якому Краків чи Гданськ були, скажімо, десь у 2000 році (а інші міста є десь на рівні 1990 року). Хоча, слідкуючи за динамікою Львова у велосипедних питаннях, не виключено, що через декілька років Львів обжене багато польських чи словацьких міст, з Краковом включно.
В цей час, коли більшість українських міст зі столичним Києвом включно ще практично не почали будувати велодоріжок, у польських і словацьких містах вони вже є стандартом, а ось паралельно до них вже з’являються окремі доріжки для ролеристів. Правда, їх поки що мало, вони є наприклад у Сопоті, Катовицях, Хожові, Глівіцях, Гданську чи Бєльську-Бялій, однак з кожним роком їх прибуває. Причому суть не в тому, щоб будувати всюди окремі вело- та ролеро-доріжки, бо в більшості випадків ролеристи можуть користуватись спільною інфраструктурою з роверами. Чудовий приклад — Словаччина і вищенаведені уривки дорожнього закону (до речі, ідентично виглядає справа з чеським і австрійським законом).
У той момент, коли українці тільки несміливо звикають до думки, що на велосипеді можна також їздити на роботу, в Польщі чи Словаччині це вже давно стандарт, так роблять щодня десятки тисяч мешканців Кракова чи Кошиць. А ось поляки і словаки потихеньки освоюються з новим явищем — що на роботу можна також їздити на тих же роликах. Правда, ролики надалі асоціюються перш за все зі спортом, забавою, причому вони дуже популярні — катаються всі, старі і молоді, а в щомісячних нічних переїздах по Кракову чи Катовицях кожного разу беруть участь навіть 1000 — 3000 ролеристів, про що можете прочитати в цій статті Богдана Хмельницького. Та ролеристи також переконують, що ролики — це так само добрий спосіб транспорту, як велосипед. А навіть кращий. І домагаються рівного трактування, на рівні з велосипедистами. До речі, впродовж останніх трьох місяців польські депутати склали аж 25 депутатських запитів в справі зміни закону про дорожній рух, так або надати ролеристам більше прав, на зразок Словаччини, Австрії і Чехії. А скільки українських депутатів зацікавиться цим питанням і складе відповідний запит? Ось цікаво буде пересвідчитись у цьому. А може, не так погано і дійсно буде позитивна реакція, як з боку депутатів, так міністерства транспорту?
Звичок і інфраструктури не зміниш за рік чи навіть п’ять. Однак закон змінити можна. І таким чином показати, що Україна не те що наздоганяє Європу, але в деяких питаннях іде на випередження. Приймає закони, які навіть більш прогресивні, ніж в тій же Польщі чи Литві. Для цього потрібно небагато — просто викинути старий, совковий закон у сміття і навіть не пробувати вносити до нього змін, а замість цього — просто перекласти на українську мову в цілому і без застережень словацький закон — і коли треба, вже потім вносити до нього зміни. Саме так, зрештою, свою євротрансформацію проводили словаки в 1998-2004 роках, коли наздоганяли сусідів після сумних років “мечіаризму”.
Давайте хоч раз зробимо щось, що позитивно здивує Європу. Зміна дорожнього закону з перейняттям словацького досвіду дає таку можливість, а при цьому це річ, яка не зачіпає інтересів олігархів чи політиків — тому можна це легко здійснити. Хай хоч в дорожньому русі буде маленька європейська #перемога, а не суцільна пострадянська #зрада.
Автор: Якуб Логінов

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

А может, не так плохо и действительно будет положительная реакция, как со стороны депутатов, так министерства транспорта?
Привычек и инфраструктуры не изменишь за год или даже п'ятьОднак закон изменить можнаІ таким образом показать, что Украина не то что догоняет Европу, но в некоторых вопросах идет на випередженняПриймає законы, которые даже более прогрессивные, чем в той же Польше или ЛитвіДля этого нужно немного — просто выбросить старый, совковый закон в мусор и даже не пробовать вносить в него изменений, а вместо этого — просто перевести на украинский язык в целом и без оговорок словацкий закон — и когда надо, уже потом вносить в него зміниСаме так, в конце концов, свою євротрансформацію проводили словаки в 1998-2004 годах, когда догоняли соседей после печальных лет “мечіаризму”.
Давайте хоть раз сделаем что-то, что положительно удивит ЄвропуЗміна дорожного закона по принятию словацкого опыта дает такую возможность, а при этом это вещь, которая не затрагивает интересов олигархов или политиков — поэтому можно это легко здійснитиХай хоть в дорожном движении будет маленькая европейская #победа, а не сплошная постсоветская #измена.
Автор: Якуб Логинов

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter..

Рейтинг: 
0
Голосов пока нет

Комментарии

Наши пользователи

Аватар пользователя Zak2009
Аватар пользователя Kots
Аватар пользователя Anne
Аватар пользователя Kreams
Аватар пользователя Avgustina
Аватар пользователя Marinka

Интересное

Сегодня купить сумки можно в разных модификациях и цветовых решениях. И такой широкий ассортимент иногда создает проблему относительно выбора оптимального варианта. Чтобы приобрести действительно практичный и уникальный аксессуар, который будет подчеркивать индивидуальность своей обладательницы, необходимо руководствоваться определенными критериями. Советы по выбору Для работы лучше выбирать деловые модели, котор...